Нахлист.

Історія одного харіуса

Гірська річка потрохи затихала і гасла. Сонце уже сховалося за хребтами віковічних гір: залишки світла розчинялися у надвечірніх сутінках. Ми чекали саме на цей час, чекали дуже довго. Ми, гострозорі харіуси, висунулися із-за каменів, де протягом цілого дня ховалися від спеки. У наших шлунках уже давно не було білка, адже для комфортного перебування довелося обирати місця з сильною течією. Тут і холодніше і свіжіше, більше кисню. Але полювання обходиться дуже дорого – упіймана комашка не компенсує витрати сил та енергії. Тому доводиться чекати до самого вечора і сподіватися на хетч.

Гірська річка

Ось замайорів один волохокрилець, а за ним сотні, тисячі таких смачних, апетитних і поживних джерел необхідних речовин для нашого подальшого життя та розвитку. Але крім волохокрильців вилетіла одноденка – це вже взагалі справжнє свято живота! Нарешті наїмося!

Виліт одноденки

…Очі би їли, але шлунки вже забиті. Хоча… Що це пливе по поверхні? Схоже на одноденку, але з якимось дивними лапками. І шийка невідомого кольору, і хвостик занадто прямий. Треба спробувати. Ой-ой-ой-ой… Що відбувається, куди мене тягнуть? У моєму роті щось гостре і не пускає. Я роблю відчайдушні ривки, намагаюся сховатися за каміння, норовлю позбутися холодного металу, але він мене не пускає і щосекунди підтягує до якоїсь здоровенної істоти. Ну все, мені гаплик…

Харіус в пісаці

– Я зловив харіуса!!! – закричала істота. Теж мені капітан очевидність, — Мій перший харіус!

– Вітаю! Давай зробимо фото, – іідповіла йому інша, яка знаходилася поруч, – Ніколи не бери рибу сухою рукою, можеш її попекти. Для харіуса твоя рука – все одно, що розпечена сковорідка. Або намочи руку у воді, або тримай за сітку підсака.

Обоє тримали в руках якісь довгі прути. Один із них поклав його на берег, витягнув якусь штуку, з якої вилетіло кілька блискавок. Ясно, що я крутився та пручався. Не можу сказати, що було боляче. Оту залізяку з мого рота витягнули дуже швидко, я нічого і не відчув, тримали мене у мокрій сіточці. Не тій, яку погані істоти вішають по нашій ріці, а приємній і м’якій. Після блискавок я побачив, що істота дивиться на мене з якоюсь любов’ю, чи що… Зненацька мене акуратно поклали до води. Це що, свобода? Я можу плисти? Треба сховатися і послухати, що відбувається. Тим більше, що обидві істоти сіли на великих каменях.

Пливи маленький

– Нахлист – це реально класно. Чому я не чув про нього раніше? – істота, яка мене упіймала і випустила, здавалася значно меншою за того, кому це питання адресувалося.

– Нахлист відомий із XV століття, коли настоятелька монастиря в Англії Джуліана Бернерс опублікувала трактат, де показала з десяток реальних нахлистових мушок, деякі з них використовуються і по сьогодні. Нахлист дуже швидко поширився по колоніальних територіях. Кожен поважний джентльмен і не одна леді прекрасно ловили на мушку. Нахлист прирівнювався до танців чи верхової їзди. Британія, Америка, Нова Зеландія, ПАР, Канада – вудіння на мушку дуже швидко набирало обертів. Невдовзі цим же шляхом пішла і Європа, й Азія. Головні клієнти мушки – це лососеві риби, але практика показує, що на штучну приманку, виготовлену власноручно, можна упіймати абсолютно будь-яку рибу. Головне – знати до неї правильний ключик. Зараз практично увесь світ, якщо ловить на мушку, користується правилом catch and release, тобто рибу відпускає. Для цього усі наші гачки без борідок, і кожен нахлистовик, якщо він себе поважає, робить усе для того, щоб не травмувати рибу, завдати їй якомога менше дискомфорту, – більша істота договорила і задивилася на вогнище, єдине джерело світла у повній темряві.

– У тебе дуже багато коробок із мушками. Як ти знаєш, на яку ловити? – менша істота, здавалося, ловить кожне слово. Десь так, як я ловив сьогодні волохокрильців.

Набір мух

Набір мух

Набір мух

– Нахлист загалом налічує п’ять основних категорій мушок. Суха мушка – це класика і найбільша нахлистова естетика. Це неповторні емоції та краса. Ці мушки плавають по поверхні води, імітуючи комашок, які упали з повітря. – Ось воно що… Це, очевидно, і була та дивна комашка, на яку я спокусився. – Мокрі мушки схожі на сухі, але вони пливуть під поверхнею води, наче комашка, яка втопилася. Найкраще ними ловити у час дощу. Далі йдуть емерджери. Це такі приманки, частина яких на поверхні, а частина – під водою. Вони корисні тоді, коли личинки піднімаються з дна, щоб змінити стадію розвитку. Треба пильнувати, щоб не проґавити цей період. Він дуже результативний. Коли на поверхні з’являються кола, але не видно сплесків – кидай емерджера, не пошкодуєш! Німфи – основа харчування риб. 80% їхнього раціону – це личинки комах. Відповідно, якщо хочеш упіймати рибу, бери німфу. Але їх є величезна різноманітність, тут важливо знати, коли і що смакує рибі. Поперевертай каміння біля берегів, побачиш, який розмір і колір комашок. Це тобі допоможе з вибором. Нарешті, стрімери – це імітації маленьких рибок.

Суха мухаМокра мухаЕмерджерНімфа– Нічого собі! Це просто космос! І ти сам оце все робиш? – менша істота тримала в руках якусь коробку і зробила круглі очі. Як їй це вдається?

– Звичайно, це дуже тривале, але цікаве заняття. Можеш в’язати класику, можеш придумувати сам власні мушки. Наприклад, два мої прототипи мушок на харіуса стали вже мало не легендарними.

— А як бути зі снастями і екіпіровкою? Це ж усе дуже дорого…

— У нашому світі нема нічого дешевого. А якщо є дешеве – то не завжди якісне. Насправді, за бажання, можна знайти хороші речі за пристойними цінами, треба пильнувати на різні акції та знижки. До того ж, можна купити складові (бланки, корок, фурнітуру) і зробити ті ж вудки самому. Наші хлопці вже мають у цьому досвід. Екіпіровка має бути якісна, тут не можна економити. Вейдерси, черевики, термобілизна, окуляри – це не лише красиві, але й необхідні речі. Є достатньо нахлистових брендів, на різний смак і гаманець. Зрештою, є також і барахолки, де можна придбати користований товар. Зазвичай, за такими речами дуже пильно доглядають, тому є висока ймовірність того, що продукт буде якісний.

Набір нахлистовика

– Я чув, що ти береш участь у змаганнях…

– Нахлистові змагання – це твій шанс до прогресу та розвитку. Жодна інша ситуація на ріці не змушує тебе так швидко думати та аналізувати, як етап турніру. Кажуть, що одне змагання заміняє півроку звичайних виїздів на річку. Це щира правда. А крім усього іншого – це дружня атмосфера, колектив однодумців, великий спільний стіл. Звичайно, це й обмін досвідом, мушками тощо. На змаганнях нема фаворитів – перемогти може будь-хто. Тому більшість нахлистовиків намагаються заздалегідь спланувати свої справи і приїхати на такі турніри. Ясна річ, на переможців чекають призи. А ти свій приз сьогодні отримав, упіймав першого харіуса. Не женися за кількістю. Умій отримувати насолоду навіть від одної риби. Пам’ятай, що нахлист – це не тільки риболовля. Це вся наша природа. Нахлистовик ніколи не кине недопалок у річку, ніколи не залишить за собою сміття, ніколи не пройде повз, коли побачить браконьєрів. Ми займаємося і просвітницькою діяльністю, намагаємося пояснювати місцевим мешканцям, до чого призведе їхня рибна «діяльність», показуємо їм фото з інших країн, де є можливість упіймати трофейну рибу.

Нахлист. Змагання з лову риби нахлистом

– Ти відкрив мені очі. Я побачив зовсім інший, незнаний раніше світ… – менша істота дивилася в небо, де вже виблискували зірки.

– Я тобі розказав дещицю. Якщо хочеш стати нахлистовиком, ти ним станеш. Але вже пізно. Давай, лізь у намет, зранку порибалимо, поки сонце не вийшло. Якраз буде ранкова активність харіуса, а може і форель вистрибне.

Форель на гачку

— Форель? Справжня форель? Не магазинна? – менша істота пожвавилася і закрутилася.

— Не магазинна, не хвилюйся, — засміялася велика істота.

Вогонь помалу почав згасати. Можна було повертатися до свого камінця. Дивні вони, ці істоти. Одні приходять, щоб зловити нас і з’їсти, а інші ловлять і випускають, ще й задоволення від цього отримують. Ну їх, тих істот. Щось у мене в шлунку бурчить. Швидше б ранок…

Ростислав Ящишин,
ексклюзивно для Рейтингу Риболовів України

 

 

Добавить комментарий