Пальчики ЧИК-ЧИК

От цього я боявся понад усе. Правда чи ні, але старі спортсмени розказують молодим, що президент Дніпропетровської федерації своїм підопічним, які не впорались з поставленими задачами, пальці на руках той-го…. Чик-чик. Начисто. На собі перевіряти якось бажання не було. Не так пальців шкода, як катушку спінінгову потім крутити незручно буде. Та й не ясно до чого може дійти з такими перспективами. Хай бог боронить. Але того дня у мене була якась нездорова жага до небезпеки, тому коли нутро кричало «ні», рот хвацько відповів «так». А що «так»? Виступати за найтитулованішу команду світу з лову риби з криги? Чи я здурів? Чи може вони хочуть ризикнути і виграти вчотирьох, бо я ж «ні бе ні ме» в тій мормишці? Ну його під три чорти! Пригоди нас чекають! Уперед! Пальців багато, а шанс такий буває раз в житті!
До купи ми зібрались лиш на офіційному тренуванні: Міша Гордієнко, Віталік Стадніченко, Женя Відьмук, Льоша Зайко, капітан, Федя Андрусенко, тренер, Ігор Агеєнко, президент, той самий, і автор цього оповідання.
Вгадайте хто піймав менше всіх риби в тренувальному мінітурі? Одна спроба! Ім'я на К, прізвище на Б. Ну, я всіх попереджав. Бачили очі, що брали! Тепер вчіть мене. До завтра часу ще огого!
Час не пройшов, а пролетів. Не знаю чого було більше того дня і вечора — сміху чи науки — але це було незабутньо! Час туру неухильно наближався.
Перший тур. Зона А. Найгірша. Безрибна. Який же я був радий, що попав саме туди. Ура. Ура. Нема риби — нема претензій! Це фатум. Команду не підвів! Але через півтори години піймали першого йоршика в зоні. Піймали — то піймали. Пффф. Іще через півгодини знову піймали. Не біда. Лишалось хвилин сорок, як мені в голову прийшла дивовижна думка — це ж якщо піймаю я, то можу вальнути зону! Федя за лінією буферу піднімав руки до неба благаючи послати мені рибу. Задача елементарна: треба лиш знайти якогось дурка, який клюне. І я знайшов! І він клюнув! Ось він наїжачений малюк! Давайте фінішний свисток! Хоча стривайте! Ось ще один. І теж мій. Це зона! 100%. Аж тут ожив кут. Та не просто ожив, а розквіт: Марчук невтомно діставав звідти йоршів у шаленому темпі. Ігор Новгородський теж не відставав. Дякуючи Феді я, вхопивши бур, дременув туди і вбурив під лінійку дві лунки. Лишалось 20 хвилин і надія була лиш на те, що риба зайде на корм до фінішу. І вона зайшла! Шість кулеметних йоршів влили в мене літр адреналіну і тут я припустився фатальної помилки, зливши 4 риби підряд, стукнувши їх об край лунки на вийманні. Це було дике фіаско. Тур тривав три години, але насправді для мене все відбулося в десять хвилин і я не впорався.
Зважування: 145 грам, 122 грами, 120 грам… А у мене 118 і шосте місце в зоні. Печальна печаль. Але я — то я. Основне — то команда! І влупивши три одиниці в трьох зонах ми посіли перше місце після першого дня. Від палких суперечок про нюанси виступу того дня в мене досі дзвенить у вухах і водночас досі болять скули від сміху. Ще один повний день життя. Прожив і згадую.
Другий тур. Рибна зона С. В сотий раз прокручую в голові свій план і приміряю його на зону вже стоячи перед нею вряд зі своїми суперниками. Від нетерплячки знати коли зайде риба, де вона сконцентрується ітд просто зриває дах. Поїхали. Перша база — є! Друга база — є! Шла п'ята хвилина туру. А що там, в центрі зони? А там Богдан Голенок вже ліфтує по повній програмі. Стая там. Прибіг. І таки так. Сусідня лунка дала прекрасний кулемет і вмерла. Розкормити не вдалось. 15 хвилин втрачених на пошук і знову бінго! Кулемет, кулемет, кулемет. До кінця туру був ще один пошуковий провал, але не смертельний. Дві початкових бази до кінця туру так і не ожили. Та й не треба. Фініш. 2800. Зона моя. Відрив у півкіла. Фото на згадку. Моє перше досягнення в мормишці. Наше досягнення. Командне. Сам би я не впорався й на половину.
Зрештою команда «Дніпро» посіла третє місце. Я дев”ятий в особистому заліку, два бали до призів. Тих самих. Лишилось багато питань. Але чудових спогадів ще більше і здоровенний сяючий золотий кубок.
 
Мав за честь познайомитись і виступати з вами усіма. Особливе дякую Феді Андрусенку за велику допомогу в турах і Льоші Зайку за запрошення в колектив і звісно всій команді за настрій, настанови і феєрію. Окрема дяка компанії GStream за вирішення фінансових питань і якісні товари. В другому турі на жилку Streamline Turan 0.058 я впіймав до 150 риб без заміни снасті.
Ось так минув Flagman Чемпіонат України з лову риби з криги 2019 в Яготині. Дякую спонсорові чемпіонату.
Ні про що не шкодую. А пальчики-то ось вони де! Всі при мені. Всі до єдиного. До Кубку України ще поживуть!
 
Щирі вітання переможцям турніру. Безкомпромісне особисте золото Саши Ільницького, жадане срібло Боді Голенка і гросмейстерська бронза Саші Суржика.
 
Командне золото вибороли магістри цієї гри — команда Рівненської області, команда екстракласу. Срібло забрала збірна під проводом Тернополя. Ну а про бронзу ви вже знаєте)
 
 

Добавить комментарий