Воблери: Що? Як? До чого?

Яким буває воблер і що означають усі ці літери у їх назвах?

  1. Історія. Загальне представлення приманки;
  2. Типи плавучості;
  3. Горизонт проводки;
  4. Тип воблера по формі і характеру гри;

Історія і трохи про цей тип приманки

Воблер – твердотіла приманка, на котру ловлять спінінгом. Перші серійні воблери випускала американська Heddon, опісля естафету підхопила фінська Rapala. У корні назви англійске дієслово to wobble (тремтіти). Тобто Wobbler – той що тремить.

Воблери дуже цікава приманка, про котрі склалось багацько думок, що часто суперечать одна одній. Про них сперечаються, ловити ними люблять, або навпаки відмовляються. Усе це тому, що воблер ВУЗЬКОСПЕЦІАЛІЗОВАНА приманка. У більшості випадків розробляють його для певних умов і певної проводки, і якщо рибалка воблер «не зрозуміє» — лежати йому на лаві запасних допоки його не відірвуть чи пропадуть на барахолці.

Конструкція більшості воблерів (особливо японського виробництва) доволі складна – тут і система відгрузки, і балансування, магнітна система для перерозподілу ваги на закиді, акустична система (металічні кульки що стукають у стінки при русі воблера) та інше.

Воблерів є безліч видів та типів, але, як і увесь масовий товар у цьому світі – все це різноманіття давно уніфіковане. У цьому матеріалі ми детально розберемось у всьому і систематизуємо цю інформацію для того, щоб вам було зручно поглиблювати свої знання

Типи плавучості воблера

Декотрі воблери плавають, декотрі тонуть, а декотрі… Але ні. Тут усе не так просто. Навіть плаваючий воблер може бути декількох типів – швидко і повільно спливаючий.

Плаваючий воблер. Якщо під час зупинки проводки він починає спливати – то воблер плаваючий. Є також і такі, що йдуть по самій поверхні води.

 

  • F – Floating. Плаваючий;
  • FF – Fast Floating. Такий що швидко спливає;
  • SF – Slow Floating. Такий що повільно спливає.

 

 

Позитивна плавучість важлива для приманок, котрі часто необхідно не закидом, а сплавляючи, чи ловлячи з берега, чи з човна. Виконати такий прийом з тонучою приманкою можна, але це технічно складно.

Воблери що швидко спливають на поверхню потрібні для облова різних перешкод. З достатньо чутливим спінінгом це просто – рибалка перестає підмотувати щойно відчуває удар лопатки в корчі, дає приманці сплисти і знову продовжує проводку.

Воблери що повільно спливають використовують для рибалки по траві на пасивного хижака. Зупиняючи таку приманку рибалка досягає повільного спливання на паузі, під час якого воблер додатково вібрує, приманюючи рибу.

Тонучий воблер. Якщо при зупинці проводки воблер іде на дно – значить він тонучий. S – Sicking. Тонущий;

  • S – Sicking. Тонущий;
  • FS – Fast Sicking. Швидко тонучий;
  • SS – Slow Sicking. Повільно тонучий;
  • SSS – Super Slow Sicking. Дуже повільно тонучий (наближений до суспендера).

Тонучі воблери потрібні аби «пробивати» ними великі глибини, чи утримувати потрібний горизонт проводки на стрімкій течії (ловля форелі та лососевих риб у гірських річках). Для рибалки на лососевих використовуються тонучі і швидко тонучі моделі.

Більшість тонучих воблерів мають ефект «сипкості», грають ніби блешня при зануренні – з яскраво вираженими поздовжньими коливаннями. Це відноситься не тільки до тих моделей що мають лопатки, а і до тонучих стіків та ратлінів, про котрі пізніше.

Повільно тонучі воблери потрібні для «притримки» коли воблер потрібно заглиблювати майже без проводки. Так можна обловлювати перепади глибин, вікна у траві і прибережні бровки, під котрими часто ховається хижа риба.

Дуже повільно тонучі моделі призначені для найпасивнішого хижака, вони повністю розкриваються на паузах, на проводках у цілому таких самих як і для суспендерів. Сфера їх застосування та сама.

Нейтральна плавучість. Є воблери відгружені так, що «зависають» у товщі води, утримуючись у одному горизонті при паузі на проводці.

 

  • SP – Suspending. Зависаючий.

 

 

 

Воблер суспендер такого типу призначений для ривкових проводок і так званого stop&go (стій-йди), коли приманку ведуть рівномірно, потім роблять паузу і знову відновлюють проводку. Варто зауважити що така проводка використовується для приманок різного типу плавучості, щоправда тут є специфіка в умовах застосування.

Щодо суспендерів – то їх ціль якомого довше утримувати приманку у зоні потенційного інтересу хижака. Це означає, що приманка має чітко «зависати» на заданій глибині. Під час такого зависання декотрі якісні приманки мають коливання особливої форми, про котрі дещо пізніше.

Горизонт проводки воблера. Класифікація по ступеню заглиблення

Як вже згадувалось вище – воблер вузькоспеціалізована приманка. Таким його робить у тому числі і ступінь заглиблення – максимальна глибина на котру ви можете його «загнати». Звісно, можна провести і вище і нижче згаданого діапазону. У першому випадку піднімаємо спінінг так високо як можемо, а у другому спускаємо вершинку щонайближче до води і підбираємо тонкий шнур. Оце обмеження воблерів є їх перевагою – такі приманки легко утримувати у потрібному горизонті на відміну від джигу або коливаючихся блешень (проводка яких на заданому горизонті у товщі потребує певних навиків та чуття, а це приходить лише з досвідом).

 

  • SSR – Super Shallow Runner – підповерхневий – до 0,5 м;
  • SR – Shallow Runner – мілководний – до 1 м;
  • MR – Medium Runner – середньо заглиблюючийся – до 1,5 м;
  • DR – Deep Runner – сильно заглиблюючийся – до 2 м;
  • MDR – Medium Deep Runner – ще глибше…– до 2,5 м;
  • SDR – Super Deep Runner – найпотужніші «пірнальники» – більш ніж 3м.

На звичайних берегових рибалках використовують заглиблення до MR включно, а ось більш глибинні варіанти значно рідше, бо ділянок де можна провести таку приманку без зачепа з берега дуже мало. А ще, у таких воблерів велика лопатка, що створює посилений спротив, тому для них потрібний спінінг з тестом набагато більшим ніж фактична вага приманки. Тому більшість воблерів від MR до SDR використовуються тільки на великій воді з човна, або тролінгом.

До речі тролінговий воблер просто повинен пірнати більш ніж на 2-2,5 метра, бо ж над ним іде човен з мотором, лишаючи кильовий слід і лякаючи рибу. Тому тролінгісти переважно обловлюють досить глибоки ділянки водосховищ, річок та озер.

Тип воблера – ще вужча спеціалізація

Усі численні форми і типи воблерів можливо уніфікувати і за наявністю/відсутністю лопасті. Отже – перше розділення – лопасні та безлопасні.

Безлопасні воблери

Ці приманки, своєю чергою, можна підрозділити іще на 2 типи – середньої заглиблюваності і поверхневі.

Поверхневі:

Волкер

  • Уокери. Один з найпопулярніших безлопасних класів поверхневих воблерів. Витягнуте тіло, злегка відгружений хвіст. Призначені для виконання проводки «змійка» або ж так званого walking a dog (вигулювання песика). Відгрузка хвосту воблера буває різна. Від моделів у котрих на поверхні лише голова (ці краще тримають легку хвилю і течію (сильну хвилю волкери взагалі не люблять)), до тих, що лежать на поверхні майже горизонтально. Їх призначення – ловля хижої риби з поверхні: щука, окунь, жерех, головень, язь, чехонь та ін.;

Поппер

  • Попери. Схожі за формою тіла на уокер, але з потовщенням у передній частині і впуклою виїмкою. Вони призначені для ривкової проводки з паузами. Під час ривка попер створює сильний шумовий ефект, «відпльовуючи» воду у різні боки і булькаючи. Це принаджує дуже активного хижака на мілинах і біля кущів. Таким чином ловлять щуку серед латаття і головня, язя та жереха на течії;

Кроулер

  • Кроулери. Приманки з великими «ворітьми-лопастю» котрі відкриті назовні. На відміну від попера кроулер ведуть рівномірно, або стоп енд гоу. На воді вони створюють бурхливу «доріжку». Таким чином ловлять щуку, баса, окуня, змієголова та ін;

 

Глиссер

  • Глісери. Бувають у вигляді резинових жабок, але є і твердотілі моделі схожі на воблери. Усім відоме «хорватське яйце», наприклад. Суть у тім, що приманка має форму краплі-човника з одним гачком – жало якого чітко спрямоване угору. Ця приманка повільно перевалюється-ковзає серед латаття і прямо по ньому. Призначена, у першу чергу, для щуки. Це найбільш прохідна з усіх подібних приманок, її можна використовувати навіть на суцільному килимі з трави;

Баззбейт

  • Базбейти, пропбейти. Щось типу уокера, але у хвостовій частині, а інколи і в носовій також, приманки розташований гвинт (звідси одна з назв). Бувають як поверхневими так і середнього заглиблення. Призначені для рівномірної проводки. Зазвичай на них ловлять баса, але у нас їх адаптували для полювання на жерехів та щук.

 

Безлопасні середнього заглиблення:

Раттлин

  • Ратлін. Воблер з пласким тілом і втиснутою горішньою частиною, що виконана у формі лопасті. Петличка кріплення приманки знаходиться саме над цією імпровізованою «лопаткою». Є моделі, в котрих декілька петлиць, таким чином рибалка може підібрати потрібний характер гри для окремих умов. Є «шумові» типи приманок з акустичними кульками всередині, є і тихі. Ратлінами ловлять на глибинах до 5-6 метрів. Звичайна їх здобич окунь, щука, головень, язь та жерех. Окремо варто згадати, що ратлін для судака інколи буває ефективнішим за джиг і дозволяє повільно та методично обловлювати відносно неглибокі руслові звали;

  • Дартер. Максимально схожий на ратлін, тільки має витягнутіше тіло. Використовують у полюванні на вищеназваних риб;

 

 

 

Свимбэйт

  • Свімбейт. Зазвичай їх роблять з силікону та м’яких пластиків, але є і сегментовані твердотілі безлопасники, що нагадують тіло рибини з багатьма секціями. Їх ведуть рівномірно і ловиться на них, переважно, щука або сом (котрий любить рівномірну проводку);

 

Джеркбэйт

  • Джеркбейт. Об’ємна приманка краплеподібної форми з пласким тілом призначена для ривкової проводки. Сама назва говорить за себе «приманка, котру смикають». Для рівномірної проводки вони непридатні. Частіше за все це доволі крупні приманки і їх «цільова аудиторія» обмежена щукою і дуже крупними окунями. Хоча на менші моделі інколи ловлять і головня, і жереха. Усього є 2 типи – важкі джерки-дайвери і легкі глайдери для глибин до 1,5 метри;

Стики

  • Стіки. Тонучий безлопасний воблер нагадує уокер, але для ловлі рівномірними чи ривковими проводками у товщі води. Зазвичай на них ловлять форелів або жереха. При рівномірній проводці гра ледве помітна, але це якраз і провокує жереха у теплу пору року. Дрібні моделі підходять і для окуня у період його активності.

 

Лопастні воблери

Крэнки

  • Кренки. Ці воблери мають об’ємне кругле тіло. Бувають дуже різними, але їх об’єднує яскраво виражена власна гра на рівномірній проводці. Кренк може бути спеціалізованим для будь-якого горизонту проводки – це залежить від розміру і форми його лопатки. Умовно кажучи – чим більша площа лопатки, тим глибше він пірне. Американці жартома називають кренки «приманкою для ідіотів», маючи на увазі, що все що з нею потрібно зробити – це закинути і тягнути а решта вийде саме собою. Звісно, це не зовсім так, але доля істини є у цьому. Ці воблери простіше освоїти.

Їх можна поділити на 3 частини:

Крэнк. Фэт

  1. Фет. Краплеподібні, тлусті приманки, ширина котрих майже дорівнюю довжині. Англійське слово «fat» означає товстунчик. У таких кренків дуже високочастотна і високоамплітудна гра. Вони мають найменший спротив повітрю з усіх кренків. Їх призначення – ловля впоперек течії. Воблер фет вважаються найкращою приманкою для головня у теплу пору;

Крэнк. Флэт

2.  Флет (англ – плаский). Припласнутий з боків кренк, за формою схожий на невеликого карасика. Такі кренки найкраще підходять для стоячих водойм і роботи на ділянках річок без течії. Їх гра середньочастотна і середньоамплітудна;

 

 

Крэнк. Шэд

3.  Шед (англ –оселедець). Його форма не завжди нагадує осоледця, назвою якому він завдячує, але це імітація товстого і високотілого малька риби. Найнизькочастотніші за грою із усіх кренків. Бувають дуже помічними у стоячих водоймах і для холодної пори року. Окрім «рівномірки» їх ще й твічать.

 

  • Міноу. Minnow – мальок (англ). Ці приманки нагадують саме малька рибок з видовженим тілом на зразок верхоплавки. Вони витягнуті і дещо спласнуті з боків. Ці воблери, як і джеркбейти, одні з улюблених у вдумливих і технічно підкованих спінінгістів. Їх можна і потрібно анімувати ривковими техніками, але вони не виключають і застосування «потяжок»  та stop & go. Проводка міноу це, свого роду, мистецтво, і для багатьох досвідчених рибалок стає справою честі «розкусити» яку-небудь «міношку» і змусити її ловити хижака;

Щука на минноу

Воблерам цього типу також притаманні різні види плавучості. Плаваючі використовують для рибалки серед корчів та трави, а також для активного пошуку на великих площах. Суспендери для точкової ловлі пасивного хижака, а тонучі для ловлі на сильній течії. Тонучі міноу найбільш підходяща приманка для жереха на стрімких річках.

Стосовно міноу можна говорити про різні типи гри приманок які інколи притаманні ще ратлінам і стікам – ролінг та дриблінг.

Ролінг – поворот воблера навколо своєї повздовжньої осі, але контрольований (для коливалок це паразитні коливання, «штопор», на них вона перестає бути привабливою для риби). Ролінгова складова проявляється на паузах між ривками.

Дриблінг – це здатність воблера дрібно тремтіти на паузах, трішки крутячи боками. Вочевидь хижій рибі це нагадує заціпенілого малька і провокує на атаку.

Про те як ловити на воблер будь-якого з описаних типів більш детально ми розкажемо у інших наших матеріалах.

 

Добавить комментарий