Наноджиг: несекретна техніка ч.2.

Наноджиг — міфи і загадки, снасті, проводка та виважування…

Головна деталь снасті наноджиг

Звідси дуже важливий висновок – головний фактор успіху у цьому стилі зовсім не «збалансованість снасті» або «секретні проводки». Якісний гачок, щонайтонший і дрібний – 90% успіху. Я не перебільшую… риба, котра може бути навіть дуже малою і дуже пасивною, має засіктися сама. Зачепитись на гачок при найменшому напруженні послабленої волосіні, при відновленні проводки… З практики можу сказати, що навіть гачки на дешевих магазинних мормишках для цього тупуваті. Ідеальний MH12 від Owner у 10-му, чи навіть найменшому (для найрібнішого окуня) 12-му розмірі. Непогані також мормишки Sasame – кулька із довгим тонесеньким гачком. Найкраще наробити мормишок самому – з вольфрамових нахлистових голівок, і посадити їх на гачок епоксидним клеєм. А можна і не заморочуватись мормишкою і ловити на шарнір найменших ваг.

Гачки та приманки
Фото О.Сізон

Навіть не обов’язково з розбірним шарніром. Гачки з великим вухом легко стають навіть на одновухі монтажі. Завдяки пружності вушка, при певній спритності рук і наявності двох плоско- і тонкогубців це, практично, трисекундна операція. Якщо вже й використовувати розбірне грузило, то не полінуйтесь стиснути його тіло з боків опісля монтажу, зробивши нерозбірним. Це необхідно, тому що застібка шкідлива, а без неї монтаж буде саморозбиратись продираючи вузол з тонесенькою волосінню крізь паз.

мормишка для наноджигаКолір мормишки не грає жодної ролі. Форма – звичайнісінька кулька з довгим гачком, довшим ніж у більшості зимових моделей. Важлива лише якість гачка і маса монтажу: до одного граму зручніша мормишка, якщо більше – використовуйте «вухаті» грузила. Офсетними гачками не варто перейматись, як і складними формами грузила. Найкращий гачок – класичний мікроджиговий, з класичним загином і великим вухом.

Отже правильний гачок дасть змогу обійтись без підсікання. Коли ви ловите окуня, підсікання шкідливе взагалі, а у стилі нано – воно абсолютно протипоказане. Щойно відчуєте на волосіні рибку – починайте виводжування.

Про надделікатне виводжування

Рибинка на гачку – тепер потрібно її витягнути, затамувавши подих… Вона ж невеличка і бозна як там зачеплена (без підсікання ж). Ви її ведете, ведете і… схід. І знову… і знову… і ще… То може все ж підсікати? Га? Ви підсікаєте, знову делікатно виводжуєете, знову рибка «відвалюється» на півшляху.

На гачку
Фото О.Сізон

Запам’ятайте: виводжування буде тільки у тому випадку, якщо зачепиться «бонус» і у вас затріщав фрикціон котушки. Якщо риба дійсно пристойна (а таке трапляється часто, бо ж окунів по 100 грамів у прибережній зоні вистачає) то ви зможете і так. Ваш фрикціон має бути не послабленим повністю – відрегулюйте його так, щоб рятував від розриву волосінь або шнур, але не «подавав голос» на двадцятиграмових окунях і не тріщав на їх виводжуванні. А якщо на гачку звичайнісінька крихітна рибка – дійте як я:

  • Рівномірно вимотуйте якщо вона взяла відносно далеко від берега. Вимотуйте плавно, не сповільнюючись, навіть з невеликим присокренням, поки риба не опиниться за кілька кроків від берега;
  • Викидуйте, якщо клюявання сталось на малій відстані, або коли ви домотали її туди з відстані.

Плавне, з прискоренням підняття вудилищ, на фоні підмотування, що триває. Робите останній замах – і викидуєте здобич на берег. Може і відпаде у польоті, може навіть не зачепилась за гачок, а трималась лише силікону (таке теж часто буває). Але на березі вона тільки завдяки правильній  техніці виводжування, і вона ваша. Сфотографуйте, або зважте для протоколу і відпускайте.

Зважування
Фото О.Сізон

Саме інтенсивне і прямолінійне вивожування, що завершується викидом і є найефективнішою технікою ловлі дрібного окуня наноджигом. Параболічна дія вудки вам у цьому допомагає, робить вимотування плавним, не дає найменшого послаблення. Якщо використовуєте волосінь, це, у даному випадку, ще один плюс до плавності.

Усе це має зміст якщо вам потрібна ця рибинка саме у руках. Якщо ні фото, ні зважування не важать для вас – дійте як завгодно, делікатно, плавно, будь як. Насолодились покльовкою і нехай відчепляється. Це усе про дрібну рибинку, звісно… із окунем більшого розміру працюйте як звикли – втомлюйте, викладіть на межу води і грунту, беріть рукою. Або підбирайте у підсак – ідеальний варіант. Але на любительску рибалку ніхто окрім спортсменів підсаків майже не носить.

Окунь
Фото О.Сізон

Про секретні проводки

Найбільший і наймасивніший міф про стиль нано. «Поставити руку», «розгойдувати шнур», усі ці знахарські паси вудилищем, що бовтається туди-сюди у всіх площинах… Все це виглядає загадково, додаючи езотерики у імідж наноджигового маніяка. І все це майже не має змісту…

Тому що увесь сенс проводки – просто дати хижаку приманку у потрібному горизонті, і трішечки її поворушити. Ну може не трішечки, буває по різному. Але от із горизонтом бажано не помилитись, не висмикувати монтаж вище (це просто) і не давати йому заходити на надто велику глибину (а оце вже складніше). Звісно, працювати по ґрунту найпростіше. Поклав і посмикуй собі злегка, протягуючи мікрокроками… Що вода холодніша, тим донна рибалка актуальніша.

ловля на наноджиг
Фото О.Сізон

Навчитись правильній анімації нано простіше за все, якщо починати саме з донної проводки. Поклавши монтаж на дно, послабте шнур і спробуйте його поворушити, але так, аби приманка лишилась на місці. А тепер трішки сильніше… Упіймайте момент коли вона вже «оживає» і починає переміщення. І знову знижуйте інтенсивність взаємодії… зрозуміло, що котушкою ми поки нічого не робимо. Тільки вудилищем. Неважливо у якій площині ви зчиняєте рухи. У якій зручно – у такій і працюємо по послабленому шнуру. Не клює? Трішки зміщуємо приманку на дні, на 5-6 сантиметрів і знову починаємо ворушити. Стукайте по приманці самою ниткою, не зрушуючи – вона добре передає такі імпульси. Нехай здригається, залишаючись на місці.

На дні усе ж нема покльовок? Значить починається найцікавіше. Полегшуємо монтаж, можливо змінюємо шарнір на мормишку. Піднімаємось нагору: вам потрібно навчитись тримати її у товщі використовуючи усе ті ж маніпуляції шнуром. Або волосінню, що у цьому випадку неважливо.

Проводка

Уявіть собі, як шнур йде від вершинки вудки до приманки… уявили? Якщо у вигляді прямої лінії, то ви помиляєтесь. Це дуга. Від вершинки йде її горизонтальна ділянка, а до мормишки спускається вертикальний. По мірі наближення монтажу до берегу дуга витягується звісно. Але вона є завжди, і саме вона допоможе нам утримувати приманку у потрібному горизонті.

Це таки нескладно, насправді. Просто ритмічне стукання, частоту і амплітуду котрого ви визначите самостійно для кожного конкретного випадку. Якщо масм мормишки дуже мала – рідкі портушування шнура, якщо монтаж важкий, двограмовий – агресивне, високочастотне «зудіння». Принцип завджи один: горизонтальний удар вудкою по шнуру (волосіні) передає до приманки вертикальний імкульс. Вона трішки потонула під час паузи, але ми знову її підкинули. Іще… іще… Граючись з масою грузу, об’ємом силікону, товщину і плавучість шнура або волосіні, можна тримати будь який горизонт. Що повільніше при цьому приманка йде до берега – то краще.

Вот такая вот проводка
Фото О.Сізон

Оце і є основна наноджигова проводка, вона дуже просто і зовсім не секретна. Приманка у визначеному горизонті, вона відносно вільна, злегка поворушиться і хижаку цього досить. Не сумнівайтесь – він з’їсть… Якщо ви навчитесь витримувати горизонт. Навчитись нескладно: боріться з поступальними рухами, сповільнюючи їх будь якою ціною. Підтримуйте вертикальну складову посмикуючи шнур – ось і вся премудрість.

Звісно, бувають і межові режими роботи наноснасті. Один з них, ловлю зі дна, ми вже розглянули. Є і інший: робота по поверхні. Агресивний, надактивний режим, що виконується на межі можливостей снасті, але (на мою думку) котрий все ще залишається у рамках стилю нано. Це, за сутністю, твічинг силіконом. Монтаж від одного до двох грамів, водюймовий слаг. Після закиду на максимальну дальність і приводнення приманки, одразу починайте дуже агресивний твічинг, різкими горизонтальними помахами вудки, з мінімальними паузами між ударами. Горизонтальне переміщення, у даному випадку, актульне: ми імітуємо малька, що борсається у при поверхневому шарі води, наляканого атакою зграї окуня на його скупчення. Удар, удар, пауза! Але пауза не більше ніж на півсекунди, і знову: удар, удар!

Слаг наноснастьОкунь на слаг

Це працює влітку, коли окунь нагорі. І це найкращий зі способів лову активних «матросів». Хоча, звісно, у наностиля для такої проводки нема монополії, дещо подібне добре виконується і звичним «мікрушним» комплектом зі вклейкою.

Шнур чи монка?

Той випадок, коли остаточної певності не має, тай бути не може. Шнур зручніший для донних проводок і для агресивного твічингування під поверхнею. Волосінь виграє у всіх випадках лову дуже пасивного і наддрібного окуня. Її шоловна перевага – наявність залишкової (хоч і майже непомнітної оком) спіралі. Саме вона, розпрямлюючись, при слабкому потягуванні (але зовсім не підвищена пластичність волосіні) і дає ту саму кінечну свободу приманці, коли навіть найменше зусилля засмоктування прикладене хижаком дозволяє монтажу потрапити до пащеки. Ті самі заповітні кілька міліметрів з якими гачок усе ж потрапить за адресою.

Шнур vs моно
Фото О.Сізон

Сам для себе я поки цей вибір не зробив остаточно – тому у моєї котушки 2 шпулі, що я їх міняю згідно ситуації. На одній шнур PE#0.2, на іншій моно 0.10 мм. Але не нейлон – флюорокарбон. Він дорожчий за трдиційну волосінь і трішечки потсупається їй у міцності за співставних діаметрів. Проте він більш тривкий і важчий за воду – себто тоне. Не старіє, йому байдуже до УФ-випромінювання від котрого нейлон кришиться… загалом я за флюорокарбон. Але вас не агітуватиму: нейлон теж працює непогано.

Поки залишається загадкою

Красноперка
Фото майстра І. Ангеловського

Починаючи освоювати нано, кожен з нас сподівався: з отаким дрібненьким силікончиком, з такою делікатною подачею, можна буде нарешті знайти заповітний код до спінінгової ловля білої риби. І всі ми відчували жорстоке розчарування… Цілеспрямована ловля карася чи плотви так і залишається нерозгаданою таємницею нано. Так, часом вдається пополювати за активно жируючою червонопіркою. Так, періодично «влітає» хто завгодно, включно з лящем і коропом… Але систематизувати ловлю білої риби поки ніхто не навчився. Підозрюю, якщо це неможливо з нано, то неможливо упринципі, але ви, усе ж, намагайтесь. Повага з боку колег вам забезпечена, якщо ваші експерименти завершаться успішно – тому що всі мріють про неї, про білу. Скільки б невдач на цьому шляху нас не спіткало.

Карп на наноджиг
Фото майстра І. Ангеловського

Міф про ловлю мальків

Це і не міф, чесно кажучи. Наноджиг виник як засіб для вудіння найдрібнішого хижака на змаганнях, і нано нестимеме цю родиму пляму без змоги колись від неї позбавитись остаточно. Так, ми вміємо ловити дрібноту. Так, часом її буває дуже цікаво ловити, і задоволення від надделікатного, надтонкого процесу – воно законне, правильне і виправдань зовсім не потребує.

Але, усе ж… інколи, коли затрішить фрикціон і тоненький прутик зігнеться, пружинячи до самої ручки… Є біля берегу і пристойний хижак, і він теж часом не відмовиться перехопити підвішену у воді комашину (ваш монтаж). Спочатку він навіть не розуміє що ж там відбувається, щось, ледве відчутне, заважає йому піти на глибину. Вжжжжж…. Іще… іще…

Щука на наноджиг
Фото О. Сізон

І ось зараз з’ясується чи справжній ви УЛьотчик. Ультралайт взагалі, і нано зокрема – це мистецтво перемагати тонким розрахунком, холоднокровно, мистецтво двобою коли перевага на боці у риби. Окунь на півкіло, щука під кілограм, взяті з берега на наноспінінг дають більше емоцій, ніж хижак на «п’ятірку», витягнутий у човна потужним спінінговим комплектом… І пригадується таке решту життя. Тут є чим пишатись, дійсно.

Я гадаю, це один з тих китів, на котрих і тримається наноспінінг. Ми ловимо невеличку рибу, вміємо це робити досконало, у нас клює завжди. Але свій шанс на омріяне клювання, коли усе висітиме на волосині – чекаємо. Дочекаємося і підемо до борні, щоб перемогти красиво.

О. Сізон, рибалка-спортсмен що практикує нано.

О. Сізон

Добавить комментарий